Курорт Миргород почав розвиватися на початку ХХ ст. Засновником курорту по праву вважають земського лікаря Івана Андрійовича Зубковського (1848–1933рр.). З його ініціативи, починаючи з 1914 р., воду миргородської свердловини неодноразово направляли на хімічні аналізи в лабораторії Харківського технологічного, Катеринославського та Київського політехнічних інститутів, а також у лабораторію Петроградської військово-медичної академії.
Усі аналізи миргородської води дали близькі за значенням результати і показали, що вона належить до слабкомінералізованих хлоридно-натрієвих вод.
11 серпня 1915 року медична рада визнала мінеральну воду миргородської свердловини лікувальною і дозволила використовувати її для зовішнього застосування (у вигляді ванн).
Результати аналізів показали, що миргородська вода за вмістом хлористого натрію близька до вод курортів Соден, Баден-Баден, Аахен, які призначають для внутрішнього вживання.
У 1916 р. медична рада дала дозвіл вживати воду з миргородської свердловини як внутрішній лікувальний засіб та розливати її для вивезення в інші місця.
Завдяки ініціативі й наполегливості І.А. Зубковського 15 квітня 1917 р. було відкрито водолікарню в пристосованому для цього приміщенні міської лазні. Та функціонувала вона тільки 4,5 місяця — 15 квітня до 1 вересня 1917 р. За той час лікування пройшли 585 хворих (було відпущено 19534 ванни). Переважали хворі з ревматизмом, подагрою, захворюваннями переферичної нервової системи. Уже в ті часи бажаючих лікуватися було так багато, що управління водами оголосило про припинення приймання хворих з інших губерній. Тому хворі, які не могли потрапити в водолікарню, приймали мінеральні ванни на приватних квартирах.
Справжній розвиток курорту почався тільки після Великої Жовтневої соціалістичної революції.
У 1919 р. декретом Ради Народних Комісарів було проголошено заснування курорту Миргород. Основну групу тих, хто лікувався, становили тоді на хронічний ревматизм (43,3%), з ураженням переферичної нервової системи (18,73%), з подагрою (14,48%). Мінеральну воду призначали і для внутрішнього споживання (при атонії кишок, сечокислому діатезі). Для поліпшення смакових якостей воду газували.
У 1925 р. курорт перейшов у відання курортного управління Народного Комісаріату охорони здоров"я УРСР.
У 1927 — 1929 рр. пробурено другу свердловину мінеральної води, а в 1933 р. в чудовому парку збудовано спальний корпус на 260 місць і літню дачу на 90 місць, здійснено великі роботи по благоустрою території. З року в рік розширювалась здравниця. Так, наприклад, якщо в 1927 р. в ній лікувалося 2565 хворих, то через десять років уже 11020.
У 1937 р. пробурено ще одну свердловину мінеральної води. Дальший розвиток курорту перервала війна.
Німецькі — фашистські загарбники заподіяли величезної шкоди здравниці — на суму понад 10 млн. крб.
Відразу ж після визволення Миргорода від німецько-фашистських окупантів (18 вересня 1943 р.) розпочалась відбудова курорту.
У весняно-літній період 1946 року вже працював госпіталь — санаторій на 300 ліжок, де лікувалися переважно інваліди Вітчизняної війни.
З 1947 р. санаторій почав спеціалізуватися на лікуванні захворювань травної системи. Із 300 наявних у ньому ліжок для цього було вижілено 200, а 100 — загальнотерапевтичні. Того ж року відремонтовано і повністю відновлено водолікарню на 9 ванн. Для відпускання лікувальних процедур було встановлено 10 грязьових канап, 13 апаратів в електрокабінеті, обладнано ренгенкабінет. А ще через рік кількість ванн подвоїлась — їх стало 18. Тоді ж було відкрито гінекологічний і масажний кабінети, інгаляторій, почала працювати лабораторія.
У 1949 р. майже? тих, хто лікувався в санаторії, становили хворі з ураженням травної системи. А з 1953 р. санаторій стає спеціалізованою здравницею шлунково-кишкового профілю.
У 1960 р. здано в експлуатацію четверту свердловину мінеральної води. А незабаром стала до ладу нова їдальня для хворих на 500 місць, реконструйовано спальні корпуси, введений в експлуатацію лікувальний корпус.
Розширювався санаторій і в наступні роки. Тільки протягом 1963–1964рр. кількість ліжок зросла більш ніж на 400. У світлому просторому приміщенні обладнано бювет, відкрито водолікарню на 40 ванн з душовими установками, бактеріологічну лабораторію. Протягом 1970 — 1973рр. кількість ліжок зросла більш ніж на 500, розширено фізіотерапевтичний кабінет, клінічну і біохімічну лабораторію, став до ладу новий літній кінотеатр і Палац культури, водогрязелікарня на 20 ванн і 40 грязьових канап, новий бювет на 1500 відвідувань, лікувальний пляж, спальний корпус санаторію «Березовий гай» на 250 місць.
У десятій п’ятирічці збудовано санаторний комплекс «Миргород» на 500 місць, в якому вперше на Україні відкрито спеціалізоване відділення для лікування хворих на цукровий діабет.
Значно розширився курорт в одинадцятій п’ятирічці. Став до ладу санаторний комплекс «Полтава» на 500 місць, ванне відділення на 20 ванн. У 1983 р. у санаторії «Березовий гай» вперше на Україні почало діяти відділення для батьків і дітей, хворих на цукровий діабет. Збудовано загальнокурортний фотарій, в якому відпускають 2–3 тис. процедур на день.
З 1991 року в санаторії «Миргород» відкрито спеціалізоване відділення для лікування ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, а в санаторії «Полтава» — для лікування хворих в ранній період після операції на шлунку та жовчному міхурі.
Нині на курорті функціонує 4 санаторії на 1984 ліжка: «Хорол» — 435, «Миргород» — 485, «Березовий гай» — 556, «Полтава» — 508 ліжок, водогрязелікарня з пропускною здатністю 4500 процедур на день, в тому числі 1200 різноманітних ванн і понад 1000 грязьових процедур та лікувальнодіагностичний центр, в якому функціонують клінічна, біологічна, бактеріолоічна і імунологічна лабораторії, кабінети функціональної діагностики захворювань органів травлення і обміну речовин (гастродуоденоскопії, внутрішньошлункової рН — метрії, УЗД, фракційного дослідження шлункового соку, багатомоментного дуоденального зондування, ректороманоскопії, гастрографії і реогепатографії, серцево-судинної системи (ЕКГ, реовазографії, капіляроскопії), термографії, радіологічного обстеження, комп’ютерної діагностики, пляж на річці Хорол на 3 тис.місць, човнова станція на 65 човнів і 77 гідровелосипедів.