|
|
 |
|
Мінеральну воду призначають залежно від основного захворювання, стадії фази хвороби, супровідних недуг, загального стану та індивідуальних особливостей реактивності організму.
Випита вода впливає на нервово-судинний аппарат шлунка, кишок, сприяє зменшенню запального процесу в них, активно включається у фізіологічні процеси і насамперед водно-сольовий та інші обміни, впливає на ферментативні та гормональні функції організму.
Методика питного лікування грунтується на експерементальних дослідженнях, здійснених у лабораторії І.П. Павлова, а також на сучасних даних, опублікованих у посібниках Є.А. Смирнова — Каменського, А. С. Вишневського, Л. А. Серебріної, В. П. Кенца, Г. А. Горчакової, В. М. Боголібова та ін., науково-практичних працях лікарів курорту і рекомендаціях науково-курортної комісії Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок.
Експерементальні і клінічні спостереження показали, що вода повністю виводиться зі шлунку протягом 30–45 хв. (Д. В. Скоропостижний, Ю. В. Вишневська).
Хворим на гастрит з різкою і помірною зниженою секреторною функцією шлунка мінеральну воду, підігріту до 35С, рекомендують пити по 150–200 г за 30 хв. до їди; пити повільно, невеликими ковтками протягом 5 хв. Прийнята таким чином мінеральна вода, змішавшись з їжею, довше діє на рецептори слизової шлунку. Тривале зрошування слизової облонки мінеральною водою сприяє вимиранню слизу, зменшенню запального процесу і підвищенню шлункової секреції.
Паталогічний процес може змінювати евакуаторну функцію шлунка. Так, при атонії і птозі шлунка вона сповільнюється. У таких випадках мінеральну воду слід вживати за 40–60 хв. , щоб запобігти перевантаженню шлунка.
При ахілії, у хворих із пілорусом, у стані після резекції шлунка випита мінеральна вода швидко виводиться з нього. Тому воду слід пити перед самим прийманням їжі.
На початку лікування ослабленим хворим з підвищеною реакцією шлунка на вживання мінеральної води, зі схильністю до проносів призначають менші дози мінеральної води і кількість приймання. Згодом у міру звикання до води їх поступово збільшують. При загостреннях хвороби, виражених проносах воду тимчасово відміняють.
Хворим на гастрит із нормальною секреторною функцією шлунка рекомендують теплу мінеральну воду за 45 хв. до їди; вона зменшує запалення слизової оболонки, благотворно діє на систему травлення і на весь організм.
Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, а також гастрит із підвищеною секреторною функцією шлунка також показані для лікування на курорті Миргород. Їм призначають мінеральну воду по 150–200 г через 1–1,5 години після їди, як засіб, що зменшує кислотоутворення за рахунок розведення і нейтралізації кислотності. Воду рекомендується пити відразу, теплою або гарячою — вода вгамовує біль і спазми.
При захворюванні гепатобіліарної системи призначають мінеральну воду температури 40-45-50 С по 200–250 г (на початку лікування по 100–150 г), до їди, тричі на день, з урахуванням секреторної функції шлунка.
А. С. Вишневський зазначає, що деякі автори з метою промивання жовчного міхура (при холецеститі), виходячи з даних експеременту, рекомендують пити воду: за 1–1,5 год. до їди (в цей час жовч надходить у жовчний міхур) і ще раз за 20–30 хв. до їди, щоб викликати рефлекс на жовчний міхур і надходження міхурної жовчі в кишки.
Мінеральну воду використовують також для беззондового дренажу жовчних шляхів (тюбажу). Це роблять вранці натще. Хворий, лежачи на ліжку, випиває 200г мінеральної води температури 40–45 С і лежить з грілкою на правому боці 30 хв. Потім знову випиває таку саму кількість води і перебуває в ліжку ще 1–1,5 години.
Для посилення жовчогінного і послаблювального ефекту до мінеральної води можна додати 0,5–1 чайну ложку солі Барбара або магнію сульфату.
Тюбаж сприяє поліпшенню відтікання жовчі-видаляються продукти запалення, мікроби, солі холестерину тощо. Цю процедуру призначають через день або двічі на тиждень, 4–6 процедур на курс лікування.
Мінеральну воду застосовують для промивання шлунка при гастриті, коли є багато слизу, а також, якщо хворого турбує згага, що не усувається іншими засобами. Процедуру роблять вранці натще водою, що має температуру 38-40С, аж поки промивні води стануть чистими.
При розладах моторно-евакуаторної функції шлунка, рубцевих змінах вороторя, спазмах, що супроводяться затримкою їжі, шлунок промивають увечері перед сном. Процедуру повторюють 4–6 разів.
Ректальне введення мінеральної води з лікувальною метою також широко застосовують на курорті. При затримці випорожнень роблять очисні клізми з мінеральної води ( 1–2 л.). З лікувальною метою призначають мікроклізми. Для цього після очисної клізми в пряму кишку вводять 100–300 мл мінеральної води, що має температуру 38–40 С. Застосовують також сифонне промивання кишок, при якому після очисної клізми хворому в товсту кишку вводять і виводять мінеральну воду, що має температуру 37–39 С.
Процедура триває 15–20 хв. За цей час витрачається 5–6 л. мінеральної води. Процедуру призначають через день, 3–5 на курс лікування.
Сифонне промивання кишок роблять при хронічному коліті, запорах, хронічних захворюваннях печінки і жовчних шляхів.
Тепла мінеральна вода, введена в товсту кишку, знімає спазм, звільняє кишки від калових мас та елементів запалення. Ректальні процедури зменшують інтоксикацію організму, рефлекторно сприяють виділенню жовчі. Але промивання кишок має багато протипоказань: недостатність серцево-судинної системи ІІ ступеня, тяжкі форми гіпертонічної хвороби, виражений атеросклероз, гостре запалення кишок, виразковий коліт.
«Миргородську» застосовують також для інгаляцій при хронічних захворюваннях горла, носа і біляносових пазух. При лікуванні деяких гінекологічних захворювань мінеральну воду використовують для зрошень. |
